не відпускай моєї шиї
доки дощ з віршів заливає ліжко
не відпускай своїх обіймів
доки кран у ванній зламаний
не відпускай моїх долонь
доки зима шкіриться за холодним балконом
зараз мені здається
що усе так і мало бути
наче намальоване ван гогом
наче її величність ЛСД
закарбувало наші образи на полотні квартири
стікаємо краплями синіх фарб
із утомлених зап'ясть
та на долівку
та на синій килим де вистигають наші почуття
намальовані червоними фарбами
вітер трясе шибками
квартира входить у зону турбулентності
питаєш
чи люблю тебе
усередині рій
усередині рейв
я торкаюсь твоєї шкіри
й усередині стає назовні
зрадники-шибки трясуться все сильніше
як мої долоні
але я не знаю
кажу
не знаю чи люблю.
це як спускатись у тунель
вологою норою
де ніколи
нікого
не було
де усе могло бути обвішане чиїмись портретами
але чиї персонажі ніколи не бродили там
та пройшовши іще кілька сотень метрів
раптом
побачити скривавлену дитину із твоїм обличчям
підійти
і ніжно узяти на руки
й не хотіти відпускати
ні
не місце ж-бо їй тут
посеред нутрощів вологих.
зараз мені здається
що усе так і мало бути
на розборсаній постелі
лежиш
пальцями ніжно гладиш
подушку пронизану голками
і раптом міцно
затискаєш у долоні мене
голки пронизують шкіру
цілують руки зі звороту долоні
заливають струмочком крові
білу постіль
і розкидані речі довкола;
дихаєш важко,
кольором жовтим ніжним
голубить тендітне твоє тіло
світло люстри попід стелею,
червоним дотлівають
на килимі наші почуття,
не відпускай мене
доки сльози стікають льодяними фарбами
і не забувай
важко дихати
важко видихати
із легень мене,
бо це так красиво
так красиво
так усе і мало статись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2018
автор: Лажневський