Малюю твій портрет спогадами і сміхом.
На щоках розіллю трохи густої фарби,
приємного кольору меду з горіхом
і здається, що то майже всі скарби,
які б мені хотілося мати назавжди.
Та й власне стати художником – просто,
коли уявити, що я б малювала лише тебе,
щасливого, стрункого, середнього зросту,
з гострим поглядом – рівним як лінія стебел,
що біжить по мені і впевнено стає між ребр.
© #КорицяМедова, 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2018
автор: Кориця Медова