Parole, parole, parole…

Parole,  parole,  parole...
Багато  на  світі  слів.  Різних.  Іноді  ми  болісно  шукаємо  потрібні,  страждаючи  без  сну  ночами,  а  вони  не  приходять,  губляться.  І  все  не  ті,  не  такі,  які  потрібні.  Але  буває,  слова  вириваються  ненавмисно,  самі  злітають  з  губ  від  гніву,  роздратування.  Шкодуємо  потім.  Та  не  повернути  їх.  І  доводиться  чекати  тієї  хвилі  з  душі,  яка  принесе  тобі  потрібне,  найнеобхідніше  слово.
«Мама,  сонце,  небо  ...»  -  як  подих  легкі,  летючі,  прекрасні.
«Світанок,  промені,  пробудження  ...»  як  сонячне  тепло,  це  віра  у  світло  ранку.
«Кохана,  мила  рідна  ...»  -  солодкі  як  мед,  як  березовий  сік  цілющі.
«Дитинко  моя,  донечко  ...»  -  мамині  слова,  як  ніжний  її  дотик.  Більше  ніхто  так  не  скаже.
«Потрібно,  борг,  обов'язок  ..."  -  це  зусилля  волі,  напруга  сил.
«Сірість,  тьма,  тьма  ...»  -  туга  безвиході.
«Заспокоєння,  споглядання,  заспокоєння  ...»  -  це  як  шелест  хвиль  об  прибережний  пісок,  в  своїй  розміреності.
«Так,  немає  ....»  -  прийняття  беззастережного  рішення.  По  -  іншому  вже  не  буде.  Категоричність.
«Чому?  Навіщо?  Почекай  ...  »-  розгубленість,  несподіваність.
«Іди,  забудь,  прощай  ...»  -  різання,  як  ляскання  вхідних  дверей.
Які  ж  головні  для  тебе  слова  з  усією  їхньої  сукупності?  Ті,  що  диктуються  серцем  або  розумом?  Або  їх  породжує  відчуття?  Чи  є  залежність?  Головні  слова  для  кожного  свої,  для  кожного  -результат  роздумів  або  неочікуваність  чуттєвого  сплеску.  В  цю  хвилину,  що  найважливіше  для  тебе?  Що  вимовиш  ти  через  мить?  Може  бути  й  так,  що  твої  слова  стануть  помилковими,  тоді  не  будеш  проповідувати,  почекай,  затримай  подих,  поміняй  їх,  встигни,  допоки  не  перетнув  ти  межу,  і  назад  не  буде  їм  вороття.  Або  зважся  сказати,  зроби  це,  подолай  збентеження  і  страх,  адже  їх  чекає  хтось,  саме  їх,  слів  твого  визнання,  і  тим  стане  щасливим.  Лише  від  слова  твого  ...  Значить,  у  тебе  ще  є  ця  мить,  цей  шанс  -  словом  змінити  плин  останніх  подій  у  твоєму  житті  або  саме  життя?  Затримай  дихання,  замри,  подумай.  Пауза  варто  того.  Слова,  слова,  ви  цінні,  ви  всесильні.  Від  вас  залежить  щастя  людське,  і  життя  наше  залежить  від  вас  також.  Parole,  parole,  parole  -  із  з  уст  в  уста,
de  cœur  à  coeur  -  від  серця  до  серця  ,  
de  moi  à  toi  -  від  мене  до  тебе.  Від  Рівного  до  Парижу,  до  тебе  -  моя  люба  доню.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2018
автор: Калиновий