Зорі шлейфом золотистим
Підмітали вечір тихий,
Що розсипавсь, мов намистом,
І палким коханням дихав.
Задивлявсь в люстерко річки,
Пестив вітерцем водицю,
Цілував солодку нічку
Повновиду, білолицю.
Заглядав сором’язливо
У віконця світлоокі,
Дарував всім людям диво –
Сон спокійний і глибокий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775662
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2018
автор: Лана Мащенко