Коли мене свічадом світ розбив,
Я розлетілась на численні скалки -
І на дрібний сріблястоликий пил,
І на крупніші голчасті кавалки.
Я відбивала сонце і думки,
Викривлювала простір, часоплини,
Допоки не змелось усе стрімким
Новим жаданням – буйним і неспинним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2018
автор: Оксана Дністран