А хто там учора про слово,
Яке було, ніби-то першим?
Я сльози ковтала, завмерши,
Хоч нового мало, те нове
Про сточену часом і міллю,
Стареньку полатану свитку...
Кажіть уже голосно й швидко,
Про нитки, недавно ще білі.
А завтра ніяких не стане.
Зотліє у пил і у попіл
Хустина і хата, і окіл,
А слово?..а слово останнє
Учепиться в душу на роки.
01.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775942
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2018
автор: Ліна Ланська