Додивившись передачу,, Африка Зарзіз”,
Вранці в місто я подався, щоб купить круїз.
Одягнув костюм моднячий, туфлі на шнурках
І рубашечку новеньку, бо стара в дірках.
Прихопив на подарунок пляшечку вина
Їду. Раптом, хтось за руку. Це була вона:
Оченятка, рученятка, губенятка– мак.
Це мені б таку за жінку, я ж то – одинак.
На зупинці дівка вийшла і звернула в бік.
Я не втримався й за нею із маршрутки – скік.
Зачепився за седіння, розірвав костюм,
Ледве встиг. Вона ж регоче: ,, Що ви, дядьку, тю!”
Шкутильгаю , туфлі збиті і обдертий ніс,
А якби не задивлявся, їхав би в Зарзів.
09 02 2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2018
автор: Світлана Петренко