Добалакались,
Доборолися –
Поводир згубивсь,
Спало колесо…
Про що мріялось,
Не забулося,
Щастя мірялось,
Та не збулося…
Роздяглись уже
І розбулися,
Чи ж і досі ще
Не проснулися?!
Воєвод зяті
В сріблі-золоті,
Вже й отці святі
Теж розколоті.
Багачів сини
Й ще багатшають,
Майже всі – чини,
Й з виду гладшають.
А сини удів
Все горбатяться,
Їм – війни уділ –
Знемагаються…
У Донбасі цвіт
Осипається,
А ті, що живі,
Ще змагаються.
У сльозах земля
З кров’ю міситься,
Бандостан Кремля
Цьому тішиться.
Та не відібрать
У нас воленьку,
Не збудуєм грат
Ми для доленьки.
Прийде світлий час –
Мрія збудеться,
Буде наш Донбас –
Відбудується!..
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776066
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.02.2018
автор: Ганна Верес