Я до чорної кави додам коньяку.
Може він розтопить лід моєї душі...
Завернусь в теплу шаль, сяду біля вогню.
Буду долю свою я вплітати в вірші.
...А доля сама життя мені сплітає...
То ниткою чорною, то ниткою білою.
Я кольорові до них додаю свої -
Мені так хочеться бути щасливою.
Я в життя свої корективи вношу -
Хочу бути я трохи сильнішою.
Не зважати на іспити долі,
Хочу йти по життю сміливіше я!
Але ж та доля... на те вона і доля...
Все підкида мені свої сюжети...
Вузенькі смуги білою вплітає,
Вплітає чорною широкО піруети.
І кольори свої все додаю я.
А може виграю колись я цей двобій?
Я старанно нитки свої вплітаю...
Можливо килим кольоровим буде мій?
Лютий 2018рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776104
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2018
автор: Zoja