ЙОКШИРСЬКИЙ ТЕР’ЄР
Ломить будь-який бар’єр
Між людиною і псом
В світі йоркширський тер’єр –
Це тобі не лев, не сом.
Шерсть у песика лахмата,
Хоч за розміром малий.
Любить хвостиком махати,
Не бува ніколи злий.
В Англії, у графстві Йокшир
Вивели оцього пса,
Без якого б бліднув обшир,
Як без стрічечки коса.
КОЗА
Дев’ять тисяч років тому
Кізку з лісу привели.
Той, хто чув у жилах втому,
Молоко від неї пив.
Стали в селах розводити
Цю тварину, що дає
Молоко, і сир варити,
Мінус є – рогами б’є.
Кізка травку їсть, без ліку.
Їй важлива чистота.
Молоко її – то ліки
Від сухот і живота.
КОРОВА
Не одне тисячоліття
Путь копитом вона б’є.
Їсть траву і різне квіття.
Символом богині є.
Люд її шанує дуже.
І вона віддасть, що має,
Як годуєш її, друже,
В сухості, теплі тримаєш.
Молоко її – підмога,
Сир, сметану в собі носить,
З нього ряжанка і йогурт -
Те, що користь всім приносить.
Любить світ і спів тварина,
Тягне «Му-у!» так серйозно.
Дійки теплі, мов перина,
Коли тягнеш молоко з них.
КУРИ
До птахів вони належать.
Важко їм поставить межі.
Топчуться по всім подвір’ї.
Квокають і гублять пір’я.
Привезли їх у свій час
Із Америки до нас.
З білим пір’ям – це легорн,
Зернята вівса – їх корм.
Двісті – двісті п’ятдесят –
Не щенят, не поросят,
А яєць – такий ось лік
З них несе одна за рік.
Зараз різні є породи.
Корніш – м’ясом більше годить.
Масу легко набирає,
Та яєчок менше має.
КРОЛИК
Має довгі вуха.
Є малий на зріст.
Вдягнений в кожуха,
Ззаду має хвіст.
Травку їсть улітку,
Моркву, огірок.
Люблять його дітки,
Він герой казок.
Набира овали,
Мов сивинки дідо,
Щоб ним ласували
Люди-м’ясоїди.
СЕРБЕРНАР
(собака)
Пес походить цей з Тибету.
В Альпах виведений був.
Має добру він кебету.
Визнання давно здобув.
Кілограмів сто – вагою.
Не спішить проте до бою.
Може діток доглядати,
Люд зі снігу витягати,
Як його лавина вкрила,
Що з високих гір сходила.
Їсть багато і охоче
І гуляти довго хоче.
Шерсть розносить по хатині,
Але вірний є людині.
КІШКА
(регдол)
Є така порода кішок –
Називається регдол .
В ній багато гарних фішок:
Ніжність, як у матіол.
Ненав’язливість і спокій.
Не жбурляй її, як сніг –
Не злетить, неначе сокіл,
Упаде на твердь, як міх.
Тобто, звалиться, заб’ється.
Обкрутитись – не її.
Притули її до серця.
І вона воздасть тобі.
Дряпатись регдол не буде.
Зуб не пхатиме до рук.
Святом з нею стане будень.
Любить ласку в дні та гру.
МОРСЬКА СВИНКА
Як мала у тебе хата,
Але хочеш завести
Ти тварину й доглядати,
Вихід можна тут знайти.
Не оту свиню, що в кучі,
А морську візьми у дім –
Шерсть гладка на ній, блискуча.
А харчується усім.
Цей маленький милий гість,
Овоч, фрукт, зернятко їсть.
Любить ще й сінце пахуче.
Дуже чистий і не злючий.
ОСЕЛ
Це родич (і близький!) коня.
Він розганяє вороння,
Як йде у скач – на спині тюк.
Хто це? Впізнали вже? Віслюк.
Впертість його не знає меж,
Ляже – нічим не підіймеш.
Із Африки йде його слід.
У нас живе із давніх літ.
Їсть часто і усе підряд.
За лакомством біжить у сад.
Але й до праці він мастак.
Ще й витривалий дуже, так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)