1. Тягне воза, тягне сани,
Тата, маму і Оксану.
Тягне ще й плужок по полю,
Підвезе до школи Олю.
Ніг – чотири, хвіст і грива.
Вдача - мирна, не спесива.
Їсть траву, буряк і просо,
Ще й овес подати просить.
Він не знає слова лінь.
Хто це, діти? Звісно, …
(Кінь)
2. Лагідна вона, як сита.
Шкіра в неї шерстю вкрита.
І відомо достеменно –
Любить митися щоденно.
Молока та сиру хоче.
[Хилить в сон, то замуркоче.
Кігті випустить, я злиться.
Хто є ця тварина?
(Киця)
3. Вона більша,аніж рись,
Але менша від верблюда.
Була дикою колись,
Та сподобалася людям.
Одомашнили її –
Бульбу їсть із буряками.
У стаєнці на сінці,
Набирає кілограми.
- Хро-хро – каже господині.
Наставляє з кучі пику.
М'ясо дасть своє людині,
Коли виросте велика.
(Свиня)
4. До птахів вона належить.
За травою пильно стежить.
Влітку ласо їсть її,
Любить купіль у воді.
Щоби спалося їй гоже,
Пух вищипує з пір’їн.
Ним вриває своє ложе –
М’якше від усяких сін.
А людині дасть яйце,
Піря та смачне м’ясце́.
(Гуска)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)