[i]Зойкнула тиша від скрипу ніг,
владарює Землею король Білий Сніг.
Підлеглі від холоду зціпили зуби,
а він потішається на повні груди.
Усе ніби світло, врочисто, святково,
кили́ми омани лягли по довкіллі.
Та душі шукали тепла терміново,
і лаяли погоду нужденні.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776215
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.02.2018
автор: Мандрівник