1. Що це за така пора?
Снігом вкрилася гора.
Лід скував ставок і річку
І мороз щипає щічку?
2. Вона приходить, всі радіють.
Льоди скресають на річках.
Сніги течуть, двори тепліють.
Із вирію вертає птах.
Росте підсніжник і фіалка.
А потім ряст і первоцвіт.
Цєткує шпак, кеече галка,
Джміль і бджола ідуть в політ.
Сокує вільха і береза.
Ведмідь шукає їжу знов.
І леміш землю гострим лезом
Крає, щоб сіяти зерно.
(Прим. Шпак каже: «Цєтт, цєтт». А галка: «Ке-е, ке-е»)
3. Воно іде і світ радіє –
Черешня, вишня родить плід.
На повну силу сонце гріє.
Росте на клумбі, в лузі цвіт.
Вода в ставку, у морі тепла.
Поплавай, як охота є.
Росте горох на довгих стеблах.
Корові корм земля дає.
Школяр не вчиться, має волю –
Читає, бавиться м’ячем.
Хом’як зерно шукає в полі,
Павук для мухи пастку тче.
Росте грибок в ліску, суниця.
Квітує липа запашна.
До сонця тягнеться пшениця –
Буде зерно для борошна.
4. Коли приходить – не помітиш.
Ось тільки сонце гріло ґрунт,
А вже потрохи сохнуть квіти,
Листки у кронах чинять бунт –
Світліють, жовкнуть, червоніють,
А потім сиплються під «ох!».
Плоди в садах, городах спіють,
Збирають їх, кладуть у льох.
Птахи у вирій відлітають.
Ключами небо борознять.
Дощі сумні пісні співають.
Ведмідь в барліг лягає спать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)