Дощ зарядив – дрібний , нудний, колючий,
Наче через сито, лік згубився дням.
Кажуть на гриби дощ такий родючий,
Але дуже згубний стиглим черешням.
Скошена трава мокне ген у лузі
А мокрі горобці стишилися вже,
Холодно мабуть тріпатись в калюжі
І по склу краплинки бігають вужем.
Десь поділись всі, ні душі живої,
У гнізді лелеки мокнуть під дощем.
Радість і біду розділяють двоє,
Їх любов і вірність викликають щем.
14.09.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776299
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2018
автор: Мирослав Вересюк