А він був батяр – на усе село:
Ходив, піднявши гонор, наче гребінь,
Вслід - молодички одами хвалебно
Вінки сплітали на ясне чоло.
Майбутні тещі стерегли дівчат,
А ті частенько тайно задивлялись,
Яєшенькою шкварились на салі,
Розбризкуючи поглядами чар.
Та час минав, постарів наш Петро,
Вже не тягло заплигнути у гречку,
Думки закрались про зручне гніздечко,
Лиш пари гідної уже не віднайшлось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2018
автор: Оксана Дністран