Хатні кути моляться своїй тиші.
Боги полягали спати.
У передрання найкраще пишуться вірші,
У передвесну вже пізно зи́му благати
Бути віконцем, яке світло, мов пасма вовни
Ниткою ткалі збирає в клубочок…
Йди до життя – я закрию твій обрис спини,
Себе промовляй неповторна й пророча.
Краю немає великій і сірій стіні,
Краю немає, а ми наперекір з тобою є…
Чуєш? Чуєш? – у картате віконце
Світло прийдешнє водоспадом гуде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776517
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: Радомір