Коли нагоничі загнали в кут глухий,
Брехнею ціляться прямісінько у очі,
Страху шакали для поживи хочуть,
Віддамся волі вивертів стихій.
Замру на мить, впіймаю тишину,
Пірну у хвилю – хай несе на берег,
Прийму смиренно благодатний жереб
І власну слабкість в силу оберну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776528
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: Оксана Дністран