Скоріше б ранок... Так, скоріше б ранок.
Щоб оновитися, неначе і не жив.
Вже допікають тіні забаганок:
Побачити й створити б сотні див!
Але — безсилий. Так вже повелося:
Замало світла, закороткий день,
І надто швидко вечір й ніч приносять
Зірки у жменях... Як багато жмень!..
Все змінить ранок... Чистий, вічний ранок,
В якому ще ніхто із нас не жив,
Не визнає́ він ті́ней, забаганок,
Бо знає: він — найперше з-поміж див.
9.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: Анна Качан