Весна минає й літо бистротечне,
За тим приходить осінь і зима.
Не обіцяй мені кохання вічне,
Того кохання вічного нема.
Дні минають – звужується коло,
А в нім життя - лише любовна гра.
Коли стихає в ній останнє соло,
Приходить розлучатися пора.
В житті кохання мов роса медова
Що опадає з неба задарма.
Як є воно – життя таке чудове,
Життя сумне – коли його нема.
Очей від нього відвести несила,
Його нам з неба шле Всевишній Бог.
Як є воно то відростають крила,
З ним легше йти в житті до перемог.
Не обіцяй мені кохання вічне,
Пообіцяй хоча б коротку мить.
Нехай воно немов вітри зустрічні,
Кудись у даль повз нас не прошумить.
Парище
2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776549
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський