Курс на світанок. Казкова історія ця
все ніяк не завершиться. Більше того й не почнеться -
щось середнє між "досі люблю" і "закінчилось все".
Дістало все це. Нарешті б дійти до кінця.
Без іронії доля хай щиро у вічі всміхнеться,
й день новий не надію, а впевненість все ж принесе.
Тисяча і одна ніч у мрійливих польотах
під чарівні слова із казкових історій твоїх.
Все найкраще із них узяли б й перенесли в життя.
Та досі, неначе у морі, в цих мовних зворотах
потопаємо. Безсилля та втому ховаємо в сміх.
За кохання сприймаєм пришвидшене серцебиття.
Та від того воно, що в нас чорної кави
забагато. Кохання? Воно ж у маленьких дрібницях,
в діях, вчинках, і в теплих обіймах, і часом без слів.
Знову ранок. Пламеніють край неба заграви.
І відблискують сяйвом в розширених темних зіницях
моїх вікон. Недочитана казка з намріяних снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2018
автор: Юлія Сніжна