Вишневим цвітом, ніжним і п/янким,
Приходить спомин, душу зацілує.
А лишить серце, зрадженим, сумним.
Достукатись, коли ніхто не чує...
У спраглості надій не зачинити.
В пустині зим, де темрява одна.
Коли кохання так просилось жити.
А лишиться одвічною війна...
Із принципів, і домислів, обставин.
З чужок думок, а весни відцвіли.
І тільки цвіт вишневий, що навколо,
Запитує у споминів, коли?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2018
автор: Квітка))