А знаєш, як вітер гойдає зорі
І тихо пісню співає ніч?
Давай ми гратимемось надворі
У щасті дивлячись віч-на-віч.
А знаєш, як дощик сплітає коси,
Тендітно прозорі наче кришталь?
Я знову нарву тобі абрикоси
І знову куплю тобі мигдаль.
А знаєш, як сонце цілує шкіру
І тихо торкається квіточок?
Лише не втрачай Богом дану віру
Й життя не простого тонкий смичок.
А знаєш, як пахнуть осінні хмари
Куди мандрує весняний день?
Я хочу чути з тобою фанфари
І хочу співати тобі пісень.
Я просто хочу з тобою жити.
Без тебе, Рідна, я зовсім сам.
Я хочу знову душею горіти
Щоранку дякуючи небесам.
Я хочу знову життю радіти
І щоб не чути слова війни.
Хоча крізь неї зміг зрозуміти
Найголовніша для мене Ти.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко