Ти пробач мені, мамо, за роки непослушні
І за те, що так рано я від тебе пішов.
Та ти знаєш, рідненька, у далекому краю
Скільки я не старався долі все ж не знайшов.
Рік за роком минає, не вернути вже їх,
Золотаве волосся побіліло, як сніг.
Серце кров'ю налите, а в душі наче гріх,
Лиш тобі я, матусю, поклонюся до ніг.
Поцілую я руки, до грудей пригорну,
Хто такий я без неї? Я без неї помру.
Хай співає планета і радіє земля
Біля мами дитина наче знов немовля.
04 листопада 2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776909
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.02.2018
автор: Ruslantsio