Поглянь Ми такі одні в цьому світі,
Живемо від дзвінка до дзвінка,
Я буду твоїм, а ти тільки моєю,
Наша стихія одна, жити заради маленьких солодких моментів.
Коли наші сили, по волі зникатимуть,
Я буду кричати тобі у душу, що ми ще живі,
І маємо наснагу тримати телефон у руках,
І жити чекаючи твого чи мого дзвінка.
Коли ти казатимеш час вже пройшов,
Нічого уже не змінити, ти глянь мені в очі,
І ще раз слова ці свої повтори, я буду дивитись,
Тобі у душу і буду від серця свого тобі лише солодкі моменти від давати.
Скільки б ми не страждали душу грітимуть ті самі прекрасні й солодкі моменти, це відзеркалення тебе й мене. І наше Полум'я буде палати вічно.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2018
автор: Crazy_V.i