Підвіконник зігрівся косо,
Перший промінь досяг вікна,
Пригадались дівочі коси,
Де з’явилася сивина.
Пригадались роки матусі,
Які сивий лишили слід.
І слова, мов були в кожусі,
Що в душі розтопили лід.
Сиві коси ще гріють душу,
Хоч пролинули вже роки.
Берегти про них пам'ять мушу,
Пригорнути б їх до щоки.
Кажуть сиве й мені пасує,
Бо роки також вже не ті.
Так летять, наче час форсують,
Хоч в людини одні в житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777158
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2018
автор: СЕЛЮК