Я пам’ятаю ранок волошковий,
Як свіжість линула з усіх боків,
Ледь сонце появлялося з-за крони
Й лежали довгі тіні на землі.
Із холодом вмираючої ночі
Зливалось перших променів тепло,
В душі будило почуттів клубочок, –
Солодкого томління джерело.
Ще молодого дня ясний промінчик
У сад мій радісно не проникав,
Лиш у верхів’ї крон густі сплетіння
Ледь золотим промінням приласкав.
Над нами низько опускались віти
І майже закривали небеса.
При щонайменшому пориві вітру
Криштальна обсипала нас роса.
З цікавістю вдивлялись ми в росинки,
Що боязко тремтіли на листках,
І веселкових променів іскринки
В семи відсвічувались кольорах.
Ловили крапельки роси губами,
Цілуючи зволожені листки,
А сонце піднімалося над нами,
Втікала тінь… прокинулись пташки…
Як жадібно мій погляд намагався
Проникнути в казкову таїну…
А сонця диск все вище піднімався,
І ранок поборов пітьму нічну…
04.04.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777166
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2018
автор: Martsin Slavo