Як радісно я дарував вам свій талант!
Малюнки, вірші – почуття мої щирі,
В любові, в коханні тоді я був гарант.
Дивно, що в цьому такий я і понині.
Сліпий! Бо вам треба тоді було інше –
Гроші, брутальність і гра у панування…
Страждав, молив, здався, надії залишив,
Відправив чуття свої у поховання.
І от бачу ваше змарніле обличчя.
Роки, роки! В очах біль одинокості.
Навіть чую немов регіт потойбіччя
В крокуванні по вас життя жорстокості.
Прикро, що з роками і я став вже не той,
Який щиро колись вас лікував коханням,
Одинокості мене чатує конвой,
Щоб ніщо не змінило серця мовчання.
16.02.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2018
автор: Левчишин Віктор