Чекав старий мольфар на учня
Та мабуть вже не дочекався.
Мольфарство - то для учнів скучно,
Глибоко в гори заховався …
Людського болю наковтався.
У ґражді не стоять дзерка́ла.
В гори «заземлений» сховався,
Такого б мабуть не впізнали …
Не раб і не слуга, а друг – порадник,
Таким його запам’ятали,
"Іди до мене той, кого прогнали",
З чорним котом навіки дружбу зав’язали …
А де ж узяв свою мольфарську силу?
Вужам щоранку в поле молоко носив.
Пташинці, що зламала крила,
У бога два нових впросив …
А що б мольфар хотів когось навчити?
Шануй свій рід, свого тримайся строго,
Навчися інших і себе любити,
Якщо шукаєш Вищого, пізнай себе самого …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777402
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2018
автор: Дружня рука