закриються мушлі твоїх і моїх почуттів,
арканом тривоги так міцно в зневірі замкнуться.
оголені нерви із мінних забутих полів,
то кинутий посуд і відчай у стіни заб/ються.
..............
чого не кришталь глибокі терпкі пересуди?
що лишиться морем забутих і тихих образ.
мушлі не тріснуть під натиском, що скажуть люди,
під небом спокути, де лишень утрачений час.
бо ми підірвались в безмежному полі довіри.
аркани затиснуть. ці мушлі сильніші за нас.
бо серце зніміле, від болю нагадує звіра,
прикрите в усмішці під небом фальшивості фраз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2018
автор: Квітка))