Сцена третя
ВІОЛЕТТА
(дивлячись у дзеркало)
О, вся бліда!
(повернувшись, помічає Альфреда)
Ви тут!
АЛЬФРЕД
Недомагання Ваше пройшло?
ВІОЛЕТТА
Вже краще.
АЛЬФРЕД
Ах! Ці розваги
можуть убити. Вам про здоров’я
треба потурбуватись.
ВІОЛЕТТА
Як же я зможу?
АЛЬФРЕД
Будь Ви моєю,
я став би охоронцем
для Вашого спокою.
ВІОЛЕТТА
Насправді? Є хтось, хто пожаліє мене?
АЛЬФРЕД
(палко)
Бо ніхто в світі Вас не любить.
ВІОЛЕТТА
Ніхто?
АЛЬФРЕД
Жоден, крім мене.
ВІОЛЕТТА
(сміючись)
Це правда!
Щира любов така давно забута.
АЛЬФРЕД
Смієтесь? У Вас є серце?
ВІОЛЕТА
Чи є? Так... Може...
Чому хочете знати?
АЛЬФРЕД
Ах! Якби мали, то Ви б не сміялись тепер.
ВІОЛЕТТА
Ви це серйозно?
АЛЬФРЕД
Вам кажу щиро.
ВІОЛЕТТА
І як давно це кохання?
АЛЬФРЕД
Ах! Біля року.
В той день, щасливий і лагідний,
я Вас зустрів неждано
і ця любов незнана
в серці відтоді жила.
І ця любов (ця любов) нездолана,
що править світом (що править світом) вічно,
така прекрасна (прекрасна) і магічна –
мука (мука) і радість,
(мука і радість) мені була.
Любов ця, ніжна й магічна,
ніжна й магічна, в серці
мука, мука і радість,
мука і радість мені була.
Лиш радість, радість була.
Лиш радість, радість була.
Мука і радість мені була.
Ах! Ах! Мука і радість була!
ВІОЛЕТТА
Ах! Як правда – то геть ідіть,
дружбу для Вас лиш маю,
любові я не знаю
й такого серця горіння.
Чесно кажу, наївному, –
треба шукать Вам іншу,
щоб у думках я більше
ніколи не була.
Щоб у думках я більше
ніколи не бувала.
Ніколи більше, ніколи більш не була.
Ніколи не була,
ніколи не була.
Ніколи більше, ніколи більш.
Ах! Ах! Ніколи не була!
ҐАСТОН
(появляється у середніх дверях)
Отак? Що в біса сталось?
ВІОЛЕТТА
Ми розмовляли.
ҐАСТОН
Ах! Ах! Гаразд. Спілкуйтесь.
(виходить)
ВІОЛЕТТА
(до Альфреда)
Любов! Більше ні слова...
Ви на це згодні?
АЛЬФРЕД
Вам покоряюсь... Йду вже.
(збирається йти)
ВІОЛЕТТА
Йдете насправді?
(знімає квітку з грудей)
Тоді візьміть цю квітку.
АЛЬФРЕД
Чому?
ВІОЛЕТТА
Щоб повернути.
АЛЬФРЕД
(вертаючись)
Скоро?
ВІОЛЕТТА
Лиш як вона зав’яне.
АЛЬФРЕД
Гаразд! Це завтра.
ВІОЛЕТТА
Ну що ж, хай завтра.
АЛЬФРЕД
(із захопленням бере квітку)
Я так (я так) щасливий!
ВІОЛЕТТА
Любов є в Вас до мене?
АЛЬФРЕД
(вже виходячи)
О, як люблю, люблю Вас!
О, як люблю Вас!
Люблю Вас!
ВІОЛЕТТА
Любов є?
АЛЬФРЕД
Я так (я так) щасливий!
ВІОЛЕТТА
Любов є в Вас до мене?
АЛЬФРЕД
О, як люблю, люблю Вас!
О, як люблю Вас!
Люблю Вас!
ВІОЛЕТТА
Любов є?
Йдете вже?
АЛЬФРЕД
(повернувся до неї поцілувати руку)
Йду вже.
ВІОЛЕТТА
Бувайте!
АЛЬФРЕД
Щастя тут маю.
(виходить)
ВІОЛЕТТА
Бувайте!
Бувайте!
АЛЬФРЕД
(віддалено) Бувайте!
(ще більш віддалено) Бувайте!
Сцена четверта
Віолетта і всі інші, що збуджені танцями
повертаються із зали.
ВСІ
Вже зоря несе світання –
нам пора йти спочивати;
вдячні Вам, любима пані,
за прекрасну благодать.
Вже зоря несе світання –
нам пора йти спочивать;
вдячні Вам, любима пані,
за прекрасну благодать.
Всі бали вже відшуміли,
вже скінчивсь утіхи час;
відпочинок дасть нам сили
(відпочинок дасть нам сили),
щоб наш запал не погас.
Ах! Щоб наш запал, щоб наш запал не погас.
Так, відпочинок дасть нам сили,
щоб наш запал, щоб наш запал,
щоб наш запал не погас.
Так, відпочинок дасть нам сили,
щоб наш запал, щоб наш запал не погас.
Так, відпочинок дасть нам сили,
щоб наш запал не погас. Так, не погас.
Так, відпочинок дасть нам сили,
щоб наш запал не погас.
(виходять направо)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777427
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.02.2018
автор: Валерій Яковчук