Мене чекають лиш готелі -
запліснявілі свідки днів,
яким байдуже:
хто я, звідки...
Шкода, хотів
про те перепитати в них,
проте забув,
ховаючи в кишенях руки,
коли зривалися зі стелі
до бруку різко
захмілілі міста іскри.
Тоді ж подумав,
що не пізно
лишитися ким є.
Якби ж то знати хто я.
Гумою гуркоче місто,
сторіччями,
історія карбується щодня
у об'єктивах чорно-білих камер,
німим кіно, від вулиці до колії.
Шкода, що камери
не пишуть: звідки й хто я
Спитав би, певно, та...
...
"Як тебе не любити..."
16.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777437
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.02.2018
автор: Роман Глєбов