Як цілують ті, хто приречені
Незбагненним, безжальним фатумом?
І обличчя твоє помічене
Вже печаткою – смерті знаками.
Та схилившись над долі кроснами,
Нитку парок зв’яжу розірвану,
Тихо ляжу під ноги росами
Християнському Богу сивому.
В смерті випрошу! І незнаними
За тобою піду дорогами.
Бо в усі часи за коханими
На край світу йшли. І за край його…
Парки - богині долі у Стародавному Римі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: макарчук