На жаль, душа людини це не ваза,
Не склеїш ти розбиті вже серця
І важко є забути нам образи,
Й довіру легко втратить до кінця.
Розбити людське серце дуже просто,
Бо зроблене з гірського кришталю,
Та якщо вже зазнає серце болю,
Ніколи не відчує вже жалю.
І склеїти його ти вже не зможеш,
В душі залишиш ти помітний слід,
Ти вже йому нічим не допоможеш,
Не залікує рану цілий світ.
Для чого тоді створюєм образи?
Навіщо розбиваємо серця?
Запам"ятай, що людські душі це не вази
І життя швидко добіжить кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777464
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2018
автор: Кароліна Дар