Материнську любов дітям в душі вкладала,
Бо їй з дитячих літ її не вистачало.
Щоб їх зростити, рук не покладала,
Та щастя жіноче її не втішало.
Була сім'я і рідний батько дітям,
На привеликий жаль, вони не розумілись.
Не було крил, а тільки пір'я,
Дістатись неба не зуміли.
Життєві дороги в минуле летіли,
Пройшло від тоді забагато літ.
Любов'ю не зігріли снігові заметілі.
Почуття назавжди скував лід.
Складається у кожного єдина доля,
Вона має свій життєвий шлях.
Чоловік для дружини - надійна опора,
В неї, міцно забитий у дерево цвях.
Життя прожите, назад не повернути,
Неначе гірна ріка іде на спад.
Дітям є час порівняти і вчасно збагнути,
Плекати щастя під зорепад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: Валентина Ярошенко