Чи навчилася жити без тебе? Мабуть...
А роки не питають – приходять і йдуть...
Не ідуть, а летять, вже й лічити боюся
Спомином добрим в плече твоє ткнуся
Я навчилась не падати вниз головою,
Хоч млоїть ще і тисне душа за тобою,
Одягаю щоразу усмішку для світу,
Я ж бо сильна і схожа на жінку зігріту
Я навчилася жити без тебе, прийшлося,
Крізь зневіру і холод пройти довелося...
Знаю, віру втрачати не варто від болю,
Тому світу мого я обожнюю волю
Дам їй крила широкі, у серденько – спокій,
Як судилося жінці іти одинокій...
Ти заходь на горнятко пахучої кави,
Коли нам не судилося під образами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова