Потонути б з тобою в світах…

Не  жалій  мене,  не  жалій!...
Не  належу  тобі,  лиш  Самому...
Ницість  душ  набиває  оскому...
В  мене  друг  лиш  один  -  вітровій...
Любий  мій...  Милий  мій.

Що  ж!  А  я...
Потонути  волію  в  снігах,-
на  самотніх  планет  естакадах...
Там  душа  -  вільний  дух  прерій  прайда...
Потонути  б  з  тобою  в  світах...

Віднеси,  заховай  між  зірок...
Тільки  тут  ми  рідня,  вітре-друже...
Зійде  папороть,  всохнуть  калюжі!
Час  розірве  загату  весни...
Понеси...  Заховай.  Збережи!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777618
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.02.2018
автор: Іванюк Ірина