***

Як  самотньо  вітри  за  вікном  завивають  .
І  навіюють  роздуми  в  очі  ,  до  сліз  .
Так  важко  йти  ,  стою  ,  буває  .
Ще  важче  стояти  ,  коли  тебе  обминає  ,
а  навколо  із  мрій  ліс  .
І  ти  пам'ятаєш  ,  як  садив  кожну  стеблину  .
Поливав  любов'ю  ,  теплом  .
А  тепер  ,он  вітри  ,безжально  терзають  .
Зривають  листи  ,  кидають  в  забуття  долину.
Котрусь  навіть  із  коренем  виривають  .
Нема  сум'яття  .
А  скоро  весна  ,
І  може  так  бути  має  .
Вітер  життя  забирає  сміття  .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2018
автор: БЕЗ