Хто я для тебе, просто ніби хвиля.
Яка зриває з неба сонце.
Чи може я для тебе квітка?
Що розквітає на волоссі.
Можливо я бажана весна?
Яка вростає як коріння.
Можливо я гроза?
Яка залиє все як зіллям.
Так хто для тебе я?
Може художник серця?
Що намалює все коханням,
А може я закрита книга?
Яка гуля сама до рання.
А мої очі що для тебе?
Біда чи може це прокляття?
Ця доля тихо занесла,
Хоча не я палю багаття.
Воно горить в твоїх руках.
В думках, і прям полонить душу.
Я послана як в небесах.
Змінить життя і я це мушу.
А може в тебе теж ця ціль?
Тому зустрів як на роздоллі.
Ти вже полониш мої сни.
Я заблукала як на полі.
Я якби птаха не твоя!
Просто не маю того чину.
Ти краще вигляни в вікно.
І я для тебе в небо лину.
Ти просто тихо як та ніч,
Спостерігай або милуйся.
Я так закохана що аж,
Тебе до смерті я боюся!
Бо в голові не ти а шлях.
Сходинки щоб добитись сили.
А ти тримаєш все в руках.
І тягнеш ти мене щосили.
Якщо твоя не відпусти.
Я хочу просто пригорнутись.
А якщо ні, то ти прости.
Але з небес не повернутись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2018
автор: LIV13