Зайцю тінь його жалілась:
— Знаєш, друже, я втомилась!
Скачеш, сірий, цілий день:
З пня — в траву, з трави — на пень!
Ну прошу тебе, будь ласка,
Прояви до мене ласку:
Зупинися хоч на трішки,
Хай в тіньку спочинуть ніжки!
Під розлогою вербою
Відпочинемо з тобою,
Про морквинку, про горох
Ми помріємо удвох.
— Добре! — зайчик крикнув їй
І помчав іще хутчій —
Будемо відпочивати!..
...Якщо зможеш обігнати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777667
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 18.02.2018
автор: BeZodnia