Музика стихає й знову ллє акорди.
Сумніви, байдужість, сіра прохолода —
Все змішалося у тій малій кімнаті,
Де жила любов. Тепер її розп’ято.
Золото за вікнами ллє старенька осінь,
На землю проситься густа небесна просинь.
Вперто гітарний плач вривається в кімнату.
Без нього наче мало болю в моїй хаті.
Жаліється гітара й тужить у розпуці,
Акордами з душі зриває по пелюстці…
Не розпинай невинні струни, гітаристе,
Дай же спокій струнам, музико-егоїсте.
А зношена душа ще квилить і страждає,
Й схлипує гітара, акорди розливає.
Губиться у верховітті вбогім тихий плач.
Доблимує і гаситься смутку посвітач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2018
автор: Valentyna_S