Дощ зарядив, нарешті полило!
Земля вологу ніби аж ковтає.
Нестерпно їй від спраги так було,
Тепер спасенна ніби оживає.
А дощ в шаленім, дикому танку,
Щосили витанцьовує, гарцює,
Потік за мить перетворив в ріку,
Вода клекоче в ньому і вирує.
Спочатку йшов, а згодом і полив,
А вже тепер періщить, що є сили.
Хто донедавна ще дощу молив,
Тепер благає, щоб його спинили.
21.06.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777720
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.02.2018
автор: Мирослав Вересюк