Коли ти замахаєшся таїти свою суть,
Коли твої невдачі, всі страхи помруть.
Коли відчуєш силу і вогонь в собі,
Коли відпустиш всі емоції гіркі.
Коли дозволиш соку майбуття
Проникнути у вени, у життя.
Коли чекати більш не буде сил,
Коли очистиш пір'я своїх крил...
Коли згадаєш все, що так хотів
Відпустиш в небо почуття-птахів!
Коли терпінню вже прийде кінець,
І зрозумієш - ти ж іще не мрець!
Коли всі мрії випустиш в життя -
Ти вилізеш із власного виття.
Підгрунтя твердь і роду владну міць -
В єстві своїм побачиш сотні лиць!
Дарунки снів і подихи весни...
Пахучих квітів й диких трав коври...
Природню єдність, щастя назавжди!
З собою справжнім стрінешся нарешті ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777860
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.02.2018
автор: Олеся Глібка