Ти виходиш у ніч
Навіть сніг зупинився на мить
Щоб ніхто не зумів
Твоїх кроків порушити спокій
Незнайомих облич
Незворушність уже не болить
Кожен з нас як умів
Відкладав все важливе на потім
Як нам бути тепер
Кожен подих віднині на лік
І за тебе уже
Хтось викреслює з вічності дати
Із прадавніх печер
Демон мороку тінями втік
Передвісник пожеж
Що ось ось заволіють палати
Хто незламний агов
Зупиніть цю вселенську спіраль
Хай іржаві боги
Повертаються з вічних туманів
Перехрестями знов
Ми не станемо більше на жаль
Нас не вкриють сніги
Нас роз’їсть сіра паморозь зламів
Ти виходиш у ніч
Замету за тобою сліди
Три рази обійду
Свій поранений всесвіт навколо
За собою не клич
Просто тихо навіки піди
Й забери всю біду
За своє зачароване коло
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777893
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Олександр Гриб