Грабували Україну,
Народ корчували:
Кращих з кращих погноїли –
Бидло ж залишали,
Щоб служили московитам,
Лізли до трибуни,
Рабували Компартсвиті
Й про мову забули.
Висилали й до Сибіру,
Везли, мов скотину,
Не золото, не сапфіри –
Злидні в сиротини.
Й на дитячі гіркі сльози
Москва не зважала,
Посилаючи погрози,
Вражаючи жалом.
Та не щезли лози кращі –
Ожили за роки,
Розібрались, хто ледащо,
Здобувши уроки.
Й позбулися «пана-брата»,
Щоб не рабувати,
Зруйнували мури-грати,
Пішли й воювати,
Щоби воленьку святую
Зберегти навіки,
Землю від орди рятують…
Кров’яні вже ріки…
Пора, Рашо, зрозуміти –
Інша Україна.
Ми ж тієї волі діти.
Котру ти труїла!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777932
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Ганна Верес