Ще здавна в нас так повелося
(про них хтось скаже «брехуни»,
й, на жаль їх надто розвелося),
що нами правлять хитруни.
Вони, ховаючись за спини
таких собі звичайних простаків,
навчилися орудувати ними:
підхльостують упевнено до дій.
Вони - найкращі, і все знають,
і все зуміють, тільки простаки
хай загітують й чесно посприяють
узяти в руки їм оті омріяні віжки.
У голосах- завзяття і харизма:
-Нема нікого більше, тільки я.
Ніхто, крім мене…--і влучні афоризми
злітають з вуст. Їхні Ім’я?
Чи ж варто нам конкретно називати?
Багато ж бо звучало і звучить.
Важливо інше: нам би розчовпати,
чи скоро нас ота біда навчить,
чи довго будем довіряти
нечесним обіцянкам хитрунів
й чому їм легко нам брехати,
до влади підбираючи шляхи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777948
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Valentyna_S