Запашні стеаринові свічі
мерехтять , не бажають спокою.
Вона смуток на гарнім обличчі
прикриває тремкою рукою .
Все тут звичне: ваніль і кориця,
замовляють напої прибулі,
і знайома мелодія ллється…
Ні, вона ні про що не забула.
Аромат розливається кави.
Тріскотить раз у раз свічка, плаче.
Чом до зрад була надто чутлива--
недосвідчена та нетерпляча?
І тепер, коли сплинули роки,
споминає ту саму обставу,
як зробила тоді перші кроки,
щоб забути кохання іржаве.
Тихо-тихо , лиш свічі і кава,
і остання між ними розмова.
Як знайти хоч якусь-то підставу,
щоб його отут стрінути знову?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777949
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Valentyna_S