Летять думки між осінню й зимою,
Долаючи невизначений час,
Не може бути пам’ять та німою,
Котра землі торкається й звитяг.
Адже за волю в бій пішли найкращі,
І дяка саме їм за тихий сон.
Відважні, мужні встали проти Раші
Свободівці, донбасівці, УНСО.
Й афганці сиві, і звичайні хлопці,
Такі ще юні, майже пацани
У вогнянім революційнім році
Зустріли ворога найпершими вони.
Саме вони найпершими й упали,
Муруючи фортецю з мертвих тіл.
Ніколи не зміліє про них пам’ять,
Бо не відбудемось і ми без їх життів!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778011
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Ганна Верес