Світанок скльовує зірки,
Розсипані в ряднині неба.
Залишились одні дірки —
Комусь заштопати б їх треба…
Безсонням змучений піїт
Крізь шпари сіє творчий задум,
І перерве думок політ —
Хоча б йому себе не зрадить.
Бо десь отут, десь поруч з ним
Бредуть отарою метафори,
Епітети натхненних ждуть—
І іменитих, і аматорів.
Десь тут, як макове зерно,
Його чекає влучне слово.
Воно до іншого верне,
Як вчасно він його не вловить.
Світанок скльовує зірки,
Залишились одні дірки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2018
автор: Valentyna_S