Вони тримали небо над Майданом,
Над волею, над гідністю, над правом.
По духу кожен був із них титаном,
Хоч, як і всі, топтав в дитинстві трави.
Лишили все, що мали – працю, сім’ї.
Намети стали їхніми домами.
Їм Михаїл – архангел, дихав в тім’я,
Дим шинний обіймав їх замість мами.
Їх душі крила понесли до раю.
Тіла лишились – з кров’ю, та без тіней.
Надривний плач стрясав легені краю
Й неслося «Плине кача» просторінню.
Героїв лиця зараз на плакатах.
В музеях - шини, каски, заборола.
Та чи звернула правда шию кату?
Чи Україна зло переборола?
Багато праці та любові треба,
Щоб край верби на рівні ноги звівся,
Щоби на тлі барвінкового неба
Наш тризуб щирим сонцем заяснівся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)