Чотири роки… Ніби й небагато,
А скільки сліз, нових випробувань!
Забрів зі сходу ворог в нашу хату,
Країну на шматочки розрива…
Найбільше ж викликає в нас сум’яття,
Що це є той, хто вчора був ще «брат»,
Забув, що наші пращури – сармати,
Нас не злякать картинкою бурят.
Стоїть Майдан сьогодні на… колінах…
Тут сиві й молоді чоловіки.
Тут кров’яна сторінка України,
Яку не змити і через віки…
Її кропили й материнські сльози,
Тут смерть гуляла, цілячи в людей,
Вогонь і водомети у морози,
І барикади, й кулі від юдей…
Зібрались тут синочки України,
Хто з бою вийшов, знав аеропорт,
Розворушив кубло хапуг зміїне
Й назвався просто – воїн-патріот.
Згадались побратими поіменно,
Їх очі, звички, жарти, голоси,
Й кипіла кров в солдатських пружних венах,
Й вогонь у серці кожен з них гасив.
Чотири роки… Ніби й небагато…
А скільки ж сліз, нових розчарувань!
Тепер мета – олігархат зламати,
Нову країну щоби збудувать!
20.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778134
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 20.02.2018
автор: Ганна Верес